на краю гроба

• НА КРАЙ) МОГИЛЫ < ГРОБА>; У КРАЯ МОГИЛЫ < ГРОБА>

[PrepP; these forms only; subj-compl with copula (subj: human); fixed WO]

=====

⇒ one is close to death, about to die:

- (be) at deaths door;

- (have) one foot in the grave;

- (be < lie>) between life and death.

     ♦ "Видно, тебе не довольно, что я, благодаря тебе, ранен и целый месяц был на краю гроба: ты и мать мою хочешь уморить" (Пушкин 2). "It seems that you are not content that, thanks to you, I should be wounded and at death's door for a whole month; you wish to kill my mother as well" (2b).

     ♦ Открылась сильная горячка, и бедная больная две недели находилась у края гроба (Пушкин 3). A violent fever developed, and for two weeks the poor girl lay between life and death (3b).

gener. estar al borde del sepulcro, estar con un pie en la tumba (могилы)

без конца и краю

без конца и без краю

конца-краю не видать

конца-краю не видно

конца-краю несть

конца-краю нет

конца и краю не видать

конца и краю не видно

конца и краю несть

конца и краю нет

моя хата с краю

на краю гибели

на краю гроба

на краю земли

на краю могилы

на краю пропасти

на краю света

ни конца ни краю не видать

ни конца ни краю не видно

ни конца ни краю несть

ни конца ни краю нет

до гроба

на краю гроба

у края гроба

• НА КРАЙ) МОГИЛЫ < ГРОБА>; У КРАЯ МОГИЛЫ < ГРОБА>

[PrepP; these forms only; subj-compl with copula (subj: human); fixed WO]

=====

⇒ one is close to death, about to die:

- (be) at deaths door;

- (have) one foot in the grave;

- (be < lie>) between life and death.

     ♦ "Видно, тебе не довольно, что я, благодаря тебе, ранен и целый месяц был на краю гроба: ты и мать мою хочешь уморить" (Пушкин 2). "It seems that you are not content that, thanks to you, I should be wounded and at death's door for a whole month; you wish to kill my mother as well" (2b).

     ♦ Открылась сильная горячка, и бедная больная две недели находилась у края гроба (Пушкин 3). A violent fever developed, and for two weeks the poor girl lay between life and death (3b).

• НА КРАЙ) МОГИЛЫ < ГРОБА>; У КРАЯ МОГИЛЫ < ГРОБА>

[PrepP; these forms only; subj-compl with copula (subj: human); fixed WO]

=====

⇒ one is close to death, about to die:

- (be) at deaths door;

- (have) one foot in the grave;

- (be < lie>) between life and death.

     ♦ "Видно, тебе не довольно, что я, благодаря тебе, ранен и целый месяц был на краю гроба: ты и мать мою хочешь уморить" (Пушкин 2). "It seems that you are not content that, thanks to you, I should be wounded and at death's door for a whole month; you wish to kill my mother as well" (2b).

     ♦ Открылась сильная горячка, и бедная больная две недели находилась у края гроба (Пушкин 3). A violent fever developed, and for two weeks the poor girl lay between life and death (3b).

one is close to death, about to die: (be) at deaths door

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

• НА КРАЙ) МОГИЛЫ < ГРОБА>; У КРАЯ МОГИЛЫ < ГРОБА>

[PrepP; these forms only; subj-compl with copula (subj: human); fixed WO]

=====

⇒ one is close to death, about to die:

- (be) at deaths door;

- (have) one foot in the grave;

- (be < lie>) between life and death.

     ♦ "Видно, тебе не довольно, что я, благодаря тебе, ранен и целый месяц был на краю гроба: ты и мать мою хочешь уморить" (Пушкин 2). "It seems that you are not content that, thanks to you, I should be wounded and at death's door for a whole month; you wish to kill my mother as well" (2b).

     ♦ Открылась сильная горячка, и бедная больная две недели находилась у края гроба (Пушкин 3). A violent fever developed, and for two weeks the poor girl lay between life and death (3b).

1) (могильная яма) яма, (реже) могила, гріб (р. гроба), гробовище. [Вродила мама, що не прийме й яма (Номис). У ямі заснули на вічнії віки старі покоління (Грінч.). Немає матусі! У глухій темній могилі вона (Тесл.).]. Каже збити домовину та і гріб копати (Рудан.). Жив не в хаті, а в гробовищах (Єв. Морач.)]. Опустить гроб в -лу - спустити труну (домовину) в яму, у гріб. [Рушниками, що придбала, спусти мене в яму (Шевч.). Опускають в гріб Якима (Рудан.)]. Сойти в -лу - спочити в могилі, зійти з світу, переставитися, померти. Хоть живьём в -лу ложись - хоч живий (живцем) у яму лізь (Приказка). Горбатого -ла исправит - який змалку, такий і до останку (Приказка);

2) (могильная насыпь) могила, гріб, (не только ум.) гробок (-бка). [Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Остався почувать на гробках: положив (сідло) на гробок і ліг на йому (Грінч. I)]. -ла провалилась - могила запала(ся), гріб (гробок) запав(ся);

3) (могильный курган) могила. [Засиніли понад Дніпром високі могили (Шевч.)].

* * *

1) моги́ла; ( могильная яма) я́ма

2) в знач. сказ., перен. моги́ла

см. на краю могилы

51 С ж. неод. haud, kalm, kääbas, hauaküngas, kalmuküngas; ülek. surm; братская \могилаа vennashaud, \могилаа неизвестного солдата tundmatu sõduri haud; ‚

до (самой) \могилаы surmatunnini, surmani, hauani;

быть v

находиться на краю v

у края \могилаы v

гроба, стоять одной ногой в \могилае, смотреть v

глядеть в \могилау ühe jalaga hauas olema;

сводить v

свести v

загнать в \могилау кого kõnek. keda hauda viima v ajama;

уносить v

унести (с собой) в \могилау endaga hauda kaasa viima;

ложиться v

лечь v

сходить v

сойти в \могилау v

в гроб hauda minema;

горбатого \могилаа исправит vanas. küürakat parandab ainult haud